53 
— Слово надається Долорес Джейн Амбридж, першому заступникові міністра, — виголосив Фадж.
Відьма, на подив Гаррі, заговорила тремтячим і тоненьким, наче у дівчинки, голосочком, тоді як він сподівався почути жаб’яче кумкання.
— Мабуть, я вас погано зрозуміла, професоре Дамблдоре, — сказала вона з дурнуватою посмішкою, хоч її великі круглі очі залишалися холодними. — Що з мене візьмеш? Та на якусь коротку мить мені вчулося, ніби ви припустили, що Міністерство магії організувало напад на цього хлопця!
Вона дзвінко розсміялася, від чого в Гаррі по спині пробігли мурашки. Її регіт підтримали деякі члени Чарверсуду, хоч усім їм було явно не до сміху.
— Якщо правда, що дементори виконують тільки накази Міністерства магії і що двоє дементорів тиждень тому напали на Гаррі та на його двоюрідного брата, то з цього логічно випливає, що хтось у міністерстві дав наказ здійснити цей напад, — люб’язно пояснив Дамблдор. — Звісно, Цілком ймовірно, що саме ці два дементори не підлягають міністерському контролю…
— Міністерському контролю підлягають усі дементори! — визвірився Фадж, і обличчя в нього стало червоне, як цегла.
Дамблдор ввічливо вклонився.
— Тоді міністерство, безсумнівно, проведе якнайповніше розслідування того, чому ці два дементори опинилися так далеко від Азкабану і чому вчинили недозволений напад.
— Не тобі, Дамблдоре, вирішувати, що робитиме міністерство! — огризнувся Фадж, залившись таким яскраво–червоним рум’янцем гніву, якому позаздрив би навіть дядько Вернон.
— Авжеж, не мені, — лагідно погодився Дамблдор. — Я просто висловив свою впевненість у тому, що ця справа не залишиться без розгляду.
Він поглянув на мадам Боунз, котра, поправивши монокль, втупилася в нього суворим поглядом.
— Хочу всім нагадати, що поведінка дементорів, якщо вони справді не витвір уяви цього хлопця, не є темою сьогоднішнього слухання! — вигукнув Фадж. — Ми зібралися, щоб розслідувати порушення Гаррі Поттером Указу про обмеження неповнолітнього чаклунства!
— Авжеж так, — погодився Дамблдор, — але присутність дементорів у переході прямо стосується справи. У сьомій статті Указу зазначається, що до чарів на очах у маґлів можна вдаватися за виняткових обставин, до яких належать ситуації, що загрожують життю як самого чаклуна чи чарівниці, так і будь–яких чарівниць, чаклунів або маґлів, що присутні в момент…
— Дуже дякую, але ми знаємо сьому статтю! — прошипів Фадж.
— Безперечно, знаєте, — люб’язно підтвердив Дамблдор. — І тому погоджуємося, що використання в цій ситуації закляття «Патронуc» належить саме до категорії виняткових обставин, описаних у статті.
— Якщо там були дементори, у чому я дуже й дуже сумніваюся.
— Ти чув, що сказав свідок, — додав Дамблдор. — Якщо ти й досі сумніваєшся в правдивості її слів, запроси і допитай ще раз. Я впевнений, вона не заперечуватиме.
— Я… це… не… — бушував Фадж, перебираючи свої пергаменти, — …я хочу покінчити з цим сьогодні, Дамблдоре!
— Але ти, безумовно, не зважатимеш на те, скільки разів доведеться вислухати свідка, якщо це потрібно для того, щоб не засудити безневинну особу, — сказав Дамблдор.
— Засудження безневинного, треба ж таке! — дер горло Фадж. — Дамблдоре, а ти хоч рахував, скільки фантастичних історій понавигадував цей хлопець, щоб приховати своє скандальне зловживання чарами поза школою? Ти вже забув про закляття «Політ», яке він виконав три роки тому…
— Це зробив не я, а ельф–домовик! — обурився Гаррі.
— ТИ БАЧИШ? — заревів Фадж, вказуючи театральним жестом на Гаррі. — Ельф–домовик! У маґлівському будинку! І що ти на це скажеш?
— Ельф–домовик, про якого йдеться, зараз працює у Гоґвортській школі, — пояснив Дамблдор. — Якщо хочеш, я можу негайно викликати його для свідчень.
— Я… ні… я не маю часу слухати ельфів–домовиків! Та що там казати, це ж не єдине… а ще ж він надув свою тітку! — закричав Фадж, грюкнувши кулаком по суддівській лаві і перевернувши каламар.
— І ти тоді був настільки люб’язний, що не домагався звинувачення, розуміючи, що навіть найкращі чарівники не завжди здатні погамувати свої емоції, — спокійно зауважив Дамблдор. Фадж тим часом намагався зішкрябати чорнило зі своїх нотаток.
— Я ще навіть не дійшов до його шкільних витівок.
— Але оскільки міністерство не має жодних повноважень карати гоґвортських учнів за шкільні порушення, то поведінка Гаррі у школі не може розглядатися на цьому слуханні, — сказав Дамблдор ввічливо, як і досі, але з прохолодними нотками в голосі.
53 
