49 
— Невідкладні справи, Боуде, — пояснив містер Візлі, нетерпляче притупцюючи й стурбовано глипаючи на Гаррі.
— Ну так, — сказав Боуд і втупився не кліпаючи в Гаррі. — Аякже.
Гаррі ніяк не відреагував на Боудові слова, але його пронизливий погляд настрою не підносив.
— Відділ таємниць, — оголосив холодний жіночий голос і більше нічого не додав.
— Швиденько, Гаррі, — квапив його містер Візлі, коли двері ліфта з гуркотом відчинилися, і вони побігли коридором, що був зовсім не схожий на горішні коридори.
Стіни тут були голі, ніде ні вікон, ні дверей, окрім єдиних простих чорних дверей у самісінькому кінці коридору. Гаррі думав, що туди вони й зайдуть, але містер Візлі схопив його за руку й потяг ліворуч, у невеличкий отвір, що вів до сходів.
— Сюди, донизу, — захекано гукнув містер Візлі, перестрибуючи одразу по дві сходинки. — Ліфт сюди навіть не їздить… чому слухання влаштували тут, я…
Вони спустилися донизу і знову побігли коридором, дуже схожим на той, що вів до Снейпового кабінету в підвалах Гоґвортсу, з шорсткими кам’яними стінами й смолоскипами на скобах. Вони проминали важкі дерев’яні двері з залізними засувами й замковими шпаринами.
— Зала… номер десять… гадаю… ми близько… так.
Містер Візлі зупинився, спіткнувшись біля брудних тьмяних дверей з величезним залізним замком, і притулився до стіни, хапаючись за груди.
— Давай, — важко дихаючи, він вказав пальцем на двері. — Заходь.
— А ви… ви не зайдете зі?..
— Ні–ні, мені не можна. Щасти тобі!
Гарріне серце несамовито калатало, здавалося, аж у самому горлі. Він над силу проковтнув слину, натиснув на важку залізну клямку і увійшов до зали судових засідань.
Розділ восьмий
СЛУХАННЯ СПРАВИ
Гаррі, не стримавшись, здивовано роззявив рота. Великий підвал, у який він потрапив, був напрочуд знайомий. Гаррі його не тільки бачив, а вже колись тут навіть був : навідувався сюди у Дамблдоровому ситі спогадів і бачив, як Лестранжів засудили на довічне ув’язнення в Азкабані.
Стіни з темного каменю тьмяно освітлювалися смолоскипами. Обабіч Гаррі височіли порожні лави, але попереду, на найвищих лавах, виднілося чимало невиразних постатей. Вони неголосно перемовлялися, та щойно за Гарріною спиною зачинилися важкі двері, запала зловісна тиша.
У залі пролунав холодний чоловічий голос:
— Ти запізнився.
— Пробачте, — схвильовано озвався Гаррі. — Я… я не знав, що змінився час слухання.
— Це не провина Чарверсуду — заперечив голос. — Сьогодні вранці тобі вислали сову. Сідай.
Гаррі поглянув на крісло посеред кімнати з ланцюгами на бильцях. Він уже бачив, як оживають ці ланцюги, приковуючи того, хто сідає в крісло. Його кроки гучно відлунювали, коли він ішов по кам’яній підлозі. Він боязко сів на краєчок крісла. Ланцюги загрозливо брязнули, але не прикували Гаррі. Відчуваючи, що його нудить, він подивився на людей, які сиділи на лаві вгорі.
Їх було душ п’ятдесят, і всі, наскільки він міг бачити, були вбрані у темно–фіолетові мантії з майстерно вигаптуваними срібними літерами «Ч» зліва на грудях. Вони дивилися на нього — хто суворо, а хто просто зацікавлено.
У самому центрі, в першому ряду, сидів міністр магії Корнеліус Фадж. Це був огрядний чоловік, зазвичай він носив зелений котелок, але сьогодні обійшовся без нього. Так само, як обійшовся без поблажливої посмішки, що раніше з’являлася в нього при зустрічі з Гаррі. Ліворуч від Фаджа сиділа дебела відьма з квадратною щелепою й коротесеньким сивим волоссям. Вона грізно дивилася у монокль. Праворуч від Фаджа, далеко на лаві, сиділа ще одна відьма, але її обличчя ховалося у тіні.
— Дуже добре, — сказав Фадж. — Підсудний з’явився… нарешті… можемо починати. Ти готовий? — звернувся він до когось.
— Так, сер, — відповів енергійний голос, і Гаррі відразу його впізнав. Скраю першого ряду сидів Ронів брат Персі. Гаррі глянув на нього, сподіваючись помітити бодай ознаку того, що Персі його впізнав, але марно. Тримаючи напоготові перо, Персі втупив сховані за роговими окулярами очі в розгорнутий перед ним пергамент.
— Дисциплінарне слухання дванадцятого серпня, — голосно почав Фадж, а Персі блискавично кинувся писати, — стосовно правопорушень, що передбачені Указом про доцільне обмеження неповнолітнього чаклунства й Міжнародним статутом про секретність, скоєних Гаррі Джеймсом Поттером, що мешкає в будинку номер чотири на Прівіт–драйв у Літл–Вінґіні, графство Суррей.
49 
