62 
Побачивши Гаррі, Манданґус замовк, але Фред підморгнув Гаррі й покликав його до гурту.
— Не бійся, — сказав він Манданґусові, — Гаррі можна І довіряти, він — наш спонсор.
— Дивися, що нам дістав Данґ, — сказав Джордж, простягаючи Гаррі руку.
Там лежали якісь зморщені чорні стручки. І хоч лежали вони нерухомо, всередині щось легенько тарахкотіло.
— Насіння отруйної тентакули, — пояснив Джордж. — Це необхідний компонент нашого «Спецхарчування для спецсачкування», але він з категорії заборонених для продажу речовин класу «В», і його було нелегко добути.
— Десять ґалеонів за все, Данґ? — запропонував Фред.
— А знаєш, скільки я з ними мав мороки! — витріщив свої мішкуваті, налиті кров’ю очі Манданґус. — Вибачайте, хлоп’ята, але двадцять ґалеонів і ні кната менше.
— Данґ у нас великий жартівник, — сказав Фред.
— Ага, і досі найкращий жарт був — шість серпиків за торбинку кнарлрвих пір’їнок, — додав Джордж.
— Будьте обережні, — ледь чутно попередив їх Гаррі.
— Чому? — здивувався Фред. — Мама там туркоче над старостою Роном, усе нормально.
— Але за вами може стежити Муді, — зауважив Гаррі. Манданґус нервово озирнувся через плече.
— А й справді, — пробурмотів він. — Добре, хлопці, нехай буде десять, але швиденько забирайте.
— Класно, Гаррі! — захоплено вигукнув Фред, коли Манданґус висипав усе, що було в кишенях, у простягнуті руки близнюків, а тоді швиденько повернувся до столу з їжею. — Зараз віднесемо усе нагору…
Гаррі дивився їм услід, і на душі йому було незатишно. Він раптом подумав, що рано чи пізно містер і місіс Візлі пронюхають про синівський бізнес і поцікавляться, де Фред і Джордж беруть гроші на свою затію з крамничкою жартів. Він щиро віддав близнюкам свою винагороду за перемогу в Тричаклунському турнірі. Але тепер подумав: чи не стане це причиною нової родинної сварки й розриву, як сталося з Персі? Чи місіс Візлі й далі вважатиме Гаррі ледь чи не рідним сином, коли з’ясує, що він допоміг Фредові й Джорджу почати таку невідповідну, як вона вважає, для них діяльність? Гаррі стояв у кутку, де його покинули близнюки, відчуваючи десь мало не в шлунку тягар провини. Раптом він почув своє прізвище.
— …чому Дамблдор не зробив старостою Поттера? — глибокий голос Кінґслі Шеклболта перекривав увесь гамір.
— У нього були свої міркування, — відповів Люпин.
— Але це продемонструвало б його впевненість у Гаррі. Я б учинив саме так, — наполягав Кінґслі, — особливо тепер, коли «Щоденний віщун» глузує з нього через номер…
Гаррі не озирався; він не хотів, щоб Люпин чи Кінґслі знали, що він усе чув. І хоч він зовсім не відчував голоду, пішов Услід за Манданґусом до столу. Його радість від свята випарувалася швидше, ніж з’явилася. Краще б він уже лежав у ліжку.
Дикозор Муді обнюхував курячу ніжку тим, що лишилося відйого носа. Мабуть, не внюхав ніякої отрути, бо незабаром курочка захрумтіла в нього на зубах.
— …держак виготовлений з іспанського дуба, вкритий протизаклятним лаком і має вбудований вібраційний контроль… — ділився Рон своєю радістю з Тонкс.
Місіс Візлі широко позіхнула.
— Що ж, піду перед сном ще здихаюся того ховчика… Артуре, дивися, щоб діти не засиджувалися допізна, добре? На добраніч, Гаррі, мій дорогий.
Вона вийшла з кухні. Гаррі відклав тарілку й подумав, чи не спробувати йому зникнути слідом за нею.
— З тобою все гаразд, Поттере? — прохрипів Муді.
— Так, усе добре, — збрехав Гаррі.
Муді ковтнув зі своєї баклажки, а його синьо–голубе око скоса поглянуло на Гаррі.
— Йди сюди, покажу тобі щось цікаве, — сказав він.
Із внутрішньої кишені мантії Муді витяг пожмакану стару чаклунську фотографію.
— Отакий колись був Орден Фенікса, — прогарчав Муді. — Знайшов її вчора ввечері, коли шукав запасного плаща–невидимку, бо Подмор так і не повернув мені мого найкращого плаща… і подумав, що декому цікаво буде глянути.
Гаррі взяв фотографію. На нього дивилася групка людей. Одні махали йому руками, інші піднімали вгору келихи.
— Це я, — не знати навіщо показав Муді на самого себе. І хоч у того Муді на знімку волосся ще не посивіло, а ніс був цілий, його ні з ким не можна було сплутати. — Поруч зі мною Дамблдор, з другого боку — Дідалус Діґл… це Марліна Маккінон, її вбили через два тижні, розправилися з усією її родиною. Це Френк і Аліса Лонґботоми…
62 
