268 
На мить запала тиша, а тоді ельф голосно гигикнув.
— Хазяїн не повернеться з відділу таємниць! — радісно повідомив він. — Крічер тут знову сам зі своєю хазяєчкою!
Він рвонув до дверей і вислизнув у коридор.
— Ти!..
Та не встиг Гаррі вилаятись чи крикнути якусь образу, як відчув лютий біль у тімені. Вдихнув цілу хмару попелу, відчув, задихаючись, як його тягнуть з полум’я, а тоді з жахливою раптовістю побачив перед собою широке обвисле обличчя професорки Амбридж, що тягла його з каміна за волосся, заломивши голову до самої спини, ніби збиралася перерізати йому горло.
— Ти думав, — засичала вона, заламуючи йому голову ще сильніше, так, що він тепер дивився в стелю, — що після двох ніфлерів я дозволю проникнути в мій кабінет хоч одній паскудній нишпорці? Я зачаклувала двері хитрочуйними чарами, дурнику. Забери в нього чарівну паличку, — прогавкала вона комусь, кого Гаррі не бачив, але відчув, як чужа рука витягує з нагрудної кишені його мантії чарівну паличку. — І в неї забери.
Гаррі почув човгання ніг і зрозумів, що Герміона теж залишилася без чарівної палички.
— Кажи, що ти робив у моєму кабінеті, — звеліла Амбридж, смикнувши Гаррі за волосся так, що він аж захитався.
— Я хотів… забрати «Вогнеблискавку»! — прохрипів він.
— Брешеш. — Вона знову смикнула його за чуба. — Твоя «Вогнеблискавка» під пильною охороною зберігається в підвалі, і ти, Поттере, дуже добре це знаєш. Твоя голова була в каміні. З ким ти спілкувався?
— Ні з ким… — спробував вивільнитися Гаррі. Відчув, як з голови висмикнулося кілька волосин.
— Брешеш! — крикнула Амбридж.
Штовхнула його від себе, і він вгатився в стіл. Бачив тепер, що Герміону притисла до стіни Мілісент Булстроуд. Мелфой спирався на підвіконня і шкірився, підкидаючи й ловлячи його чарівну паличку.
У коридорі почулася метушня, і в кабінет зайшло кілька здорованів–слизеринців, тягнучи Рона, Джіні, Луну і — на превеликий подив Гаррі — Невіла, який уже ледве дихав, бо його мертвою хваткою тримав за горло Креб. У всіх чотирьох роти були заткнуті кляпами.
— Піймали всіх, — сказав Ворінґтон і грубо штовхнув Рона в кабінет. — А цей, — наставив він жирного пальця на Невіла, — заважав мені схопити її, — показав він на Джіні, що намагалася копнути по кісточках величезну слизеринку, яка її тримала, — тож я його теж притяг.
— Добре, добре, — сказала Амбридж, дивлячись, як пручається Джіні. — Схоже на те, що Гоґвортс незабаром стане зоною, вільною од Візлів!
Мелфой зареготав голосно й улесливо. Амбридж видала свою широку самовдоволену усмішку і всілася в крісло з ситцевою оббивкою, вилупившись на своїх бранців, наче та ропуха з клумби.
— То що, Поттере, — почала вона. — Ти виставив навколо мого кабінету вартових і послав цього блазня, — кивнула вона на Рона, а Мелфой засміявся ще голосніше, — з повідомленням, ніби Полтерґейст чинить розгардіяш у кабінеті трансфігурації, хоч я прекрасно знала, що він у цей час заливав чорнилом окуляри шкільних телескопів… мене про це проінформував містер Філч.
Ясно, що тобі було необхідно з кимось поговорити. Це був Албус Дамблдор? Чи той покруч Геґрід? Сумнівно, щоб то була Мінерва Макґонеґел — я чула, що вона ще надто квола для розмов.
Мелфой і деякі інші члени інквізиторського загону після цих слів зареготали. Гаррі відчув, що його аж трусить зі злості й ненависті.
— Не ваше діло, з ким я розмовляв, — огризнувся він. Обвисле лице Амбридж напружилося.
— Ну що ж, — промовила вона своїм найнебезпечнішим фальшиво–солодким голосом. — Ну що ж, містере Поттере… я дала вам нагоду зізнатися добровільно. Ви відмовилися. В мене немає іншого вибору, як змусити вас силою. Драко… приведи професора Снейпа.
Мелфой поклав Гарріну чарівну паличку в кишеню мантії і вийшов з кабінету, криво посміхаючись, але Гаррі не звернув на це уваги. Щойно він збагнув. Як він міг про це забути! Думав, що тут не залишилося жодного члена Ордену, що нема кому допомогти врятувати Сіріуса — але він помилявся. Бо в Гоґвортсі ще був член Ордену Фенікса — Снейп. У кабінеті панувала тиша, якщо не зважати на штурханину й шарпанину, викликану намаганнями слизеринців утримати Рона та інших затриманих. На килим крапала кров з Ронової губи, а він уперто намагався вирватися від Ворінґтона, що заломив йому руку за спину. Джіні не полишала спроб копнути по нозі шестикласницю, яка міцно скрутила їй обидві руки. Невіл увесь посинів, але й далі пручався, вивільняючись із Кребової хватки. Герміона робила безуспішні спроби відкинути Мілісент Булстроуд. А ось Луна дивилася собі у вікно, мовби їй тут було нудно.
268 
