449 
Першими читачами цього роману були моя дружина Табіта та Лінора Легранд[494], моя невістка. Обидві проявили жорсткість разом з гуманністю, чим дуже мені допомогли.
Нен Греєм[495] відредагувала текст, перетворивши його з оригінального динозавра на звіра трохи вправнішого розміру; кожна сторінка рукопису мала позначки з пропонованими нею змінами. Я її невиплатний боржник, неспроможний цілком віддячити за всі ті дні, коли вона вставала о шостій ранку, з олівцем беручись до роботи. Я намагався написати книгу, котра від початку й до кінця мчить на повнім газу. Нен це зрозуміла, і коли відчувала мою слабкість, вона натискала на педаль своєю ступнею поверх моєї і кричала (на берегах сторінок, як заведено в редакторів): «Швидше, Стівене! Швидше!»
Сурендра Пател, котрому присвячено цю книгу, був нашим другом і незмінним джерелом втіхи впродовж тридцяти років. У червні 2008 року я отримав звістку, що він помер від інфаркту. Я сів у себе на ґанку й заплакав. Коли мене трохи попустило, я повернувся до роботи. Саме цього він від мене й очікував би.
І ти, мій Постійний Читачу. Дякую тобі, що прочитав цю історію. Якщо ти отримав стільки ж задоволення, скільки мав його я, нам обом пощастило.
С. К.
494
Дружина другого сина Стівена Кінга — Джозефа Гіллстрома Кінга, також письменника, відомого під псевдонімом Джо Гілл.
495
Головна редакторка видавництва «Scribner» компанії «Simon and Schuster», відома також роботою з текстами таких знаних авторів, як Нобелівська лауреатка Тоні Моррісон, Салман Рушді, Ендрю Соломон та ін.
449 
