и читается легко. 
79 
Гаррі відчув хвилю вдячності до Невіла. Усі інші мовчали. Шеймус витяг чарівну паличку, повісив на місце запону й сховався за нею. Дін заліз у ліжко, скрутився клубочком і затих. Невіл, якому теж не було більше чого сказати, лагідно поглядав на свій залитий місячним світлом кактусик.
Рон метушився біля сусіднього ліжка, збираючи розкидані речі, а Гаррі лежав на подушках. Його приголомшила сварка з Шеймусом, якого він завжди так любив. Скільки ж це людей вважає, що він брехун або псих?
Чи Дамблдорові цього літа також довелося пройти крізь подібні муки, коли спочатку Чарверсуд, а потім і Міжнародна конфедерація чаклунів виключили його зі своїх лав? Може, Дамблдор тому й не захотів з Гаррі зустрічатися, що був на нього сердитий? Врешті–решт, вони разом роздули цю справу — Дамблдор повірив Гаррі й оприлюднив його версію подій перед усією школою, а потім і перед ширшою чаклунською громадою. Кожен, хто вважав Гаррі брехуном, мусив бути такої самої думки і про Дамблдора або припускати, що Гаррі обкрутив його круг пальця…
«Колись вони пересвідчаться, що ми казали правду», — розпачливо подумав Гаррі, а Рон тим часом ліг і загасив останню у спальні свічку. Однак скільки ж іще доведеться пережити сутичок, як оце щойно з Шеймусом, перш ніж це станеться.
Розділ дванадцятий
ПРОФЕСОРКА АМБРИДЖ
Наступного ранку Шеймус блискавично одягнувся й вибіг зі спальні раніше, ніж Гаррі встиг натягти шкарпетки.
— Він що, боїться здуріти, якщо довго сидітиме в одній кімнаті зі мною? — голосно поцікавився Гаррі, тільки–но зникла з очей Шеймусова мантія.
— Не думай про це, Гаррі, — пробурмотів Дін, закидаючи на плечі ранець, — він просто…
Та не знайшовши жодних пояснень Шеймусової поведінки, він ніяково замовк, а тоді теж вийшов з кімнати.
Невіл з Роном подивилися на Гаррі так, ніби хотіли сказати: «Не бери дурного в голову», але Гаррі це не надто заспокоїло. Скільки ще йому усе це терпіти?
— Що сталося? — запитала Герміона п’ятьма хвилинами пізніше, наздогнавши Гаррі з Роном у вітальні по дорозі на сніданок. — Вигляд у тебе, наче… О Господи!
Вона дивилася на дошку оголошень, де висіло нове велике повідомлення.
ТОННИ ҐАЛЕОНІВ!
Кишенькові гроші не встигають за вашими видатками? Хотіли б трошки заробити?
Зв’яжіться у ґрифіндорській вітальні з Фредом та Джорджем Візлі. Йдеться про кілька годин простої, практично безболісної праці. (На жаль, мусимо попередити, що кандидат бере на сеое повну відповідальність за участь у роботі.)
— Вони переступили межу, — похмуро сказала Герміона, здираючи плакат, що його Фред і Джордж пришпилили згори над оголошенням про дату першого походу в Гоґсмід, що мав відбутися в жовтні. — Роне, ми повинні з ними поговорити..
Рон явно стривожився.
— З якого це дива?
— Бо ми старости! — наголосила Герміона, коли вони вилазили крізь отвір за портретом. — Ми мусимо припиняти такі речі!
Рон не відповів. Гаррі бачив з його похмурого виразу, що перспектива втручання у Фредові та Джорджеві задуми анітрохи його не приваблювала.
— То що там сталося, Гаррі? — знову спитала Герміона, коли вони спускалися по сходах, де з двох боків висіли портрети старих чаклунів і відьом, які захоплено перемовлялися між собою і ні на кого не зважали. — Ти такий сердитий.
— Шеймус думає, що Гаррі збрехав про Відомо–Кого, — стисло пояснив Рон, бо Гаррі нічого не відповідав.
Герміона зітхнула, хоч Гаррі сподівався від неї більшого обурення.
— Лаванда теж так думає, — пригнічено зізналася вона.
— Що, попліткували трошки з нею на тему, чи справді я тупий брехун, який тільки й прагне звернути на себе увагу? — не стримався Гаррі.
— Ні, — спокійно заперечила Герміона. — Правду кажучи, я їй порадила стулити писок. І було б, до речі, непогано, якби ти перестав на нас кидатися, бо ми з Роном, якщо ти й досі цього не помітив, на твоєму боці.
На мить запала мовчанка.
— Вибач, — ледь чутно сказав Гаррі.
— Нічого страшного, — відповіла з почуттям гідності Герміона. Тоді похитала головою. — Ви що, забули, що казав Дамблдор на прощальному бенкеті минулого року?
Гаррі з Роном розгублено на неї глянули, й вона знову зітхнула.
— Про Відомо–Кого. Він казав, що той «має неперевершений талант сіяти незгоди та ворожнечу. Перемогти його ми зможемо лише завдяки міцній дружбі і взаємній довірі…»
79 
